Біль Чорнобиля

До 30 річниці Чорнобильської трагедії у нашій школі було проведено урочистий захід під назвою «Біль Чорнобиля».

26 квітня 1986 року – це один із світлих пасхальних днів – свята відродження, оновлення не лише природи, а і людських душ. Але в пам’яті українського народу це ще і день чорнобильського лиха.

30 років минуло з того страшного дня, та забути це або викреслити із пам’яті нашого народу – неможливо.

Лунає екологічний дзвін. Тривогою та болем наповнені його звуки. Стогне дзвін. Звучать у ньому голоси Чорнобиля, катастрофи, яка ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках.

Діти декламують вірші, у  яких поети-сучасники, на долю яких випало пережити Чорнобильську трагедію, описують ті страшні події, вириваючи їх, як спогади, із своєї свідомості.

Учні 5 класу виконують символічний танок вогню – язики полум’я намагаються здолати журавля, а він бореться з вогнем і крилами відганяє його від себе.

Увазі присутніх були представлені портрети героїв, які першими кинулись боротися з полум’ям пожежі на Чорнобильській АЕС і загинули майже відразу: Володимир Правик, Віктор Кибенюк, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Микола Титенок, Володимир Тищура.

Хвилиною мовчання вшанували їх пам'ять.

Кобиляк Анастасія (учениця 10 класу) в образі Чорнобильської мадонни з’явилася на сцені з лялькою, замотаною у ганчір’я і читала уривки із  однойменного твору Івана Драча.

Насамкінець учні 5 класу інсценували вірш «Чорнобиль-трава», де дитина просила намалювати то радість і красу, то смуток і журбу, а потім біль. І постало питання: як же намалювати біль?!  А рука ніби сама малює чорнобиль-траву:

Цю траву зовуть чорнобиль, ця трава гірка.

В ній отрута, смерть і сльози, і брудна вода.

В ній хвороби, сум, неспокій. Це страшна біда.

І у виконанні Завгородньої Вікторії прозвучала пісня «Біда, біда…»

Тож хай чорнобильські уроки не минуть нам марно, бо за них заплачено дорогою ціною. Давайте берегти оточуючий світ. Нашій планеті вистачить одного Чорнобиля.