Наш випускний – то свято зрілості, і свято розставання,

І майбуття прекрасна світла мить…

Попереду незвідана даль.  Позаду – батьківський поріг, розквітла калина, протоптана стежка у шкільному дворі… Знайти себе, своє місце у житті, вирости і вижити, бути завжди людиною – що є святішого і дорожчого?

Ось і настав день прощання випускників зі школою. Вже завтра вони вирушать у доросле життя, отримавши атестат, що стане путівкою у майбутнє.

 Передчуття свята охоплювало всіх присутніх у залі, а особливо винуватців свята – наших випускників. Звучання фанфар закликало всіх зайняти свої місця. І ось розпочалося дійство. Випускники по черзі крокують залою і піднімаються на сцену. Всі вітають їх оплесками та оваціями. Які гарні наші дівчата, їх просто не впізнати. Справжні леді – на високих підборах, у вечірніх сукнях, з вишуканими зачісками. Ото нам пощастило у цьому році, є ким милуватися, адже у випускному класі  вісім панянок і один джентельмен.

Випускний вечір став справжнім фурором для усіх присутніх. Кожен виступ, кожен номер, кожне привітання ніби круговерть не випускали зі своїх обіймів увагу глядачів. Як гарно співали наші випускники, дарували бурю емоцій і відчуття гордості за них. Бо саме ми виховали і допомогли їм стати такими, якими вони є сьогодні. Спогади випускників про дитячий садок, шкільні будні у супроводі фотопрезентації повернули нас у незабутні миті, дали нам можливість ще раз побачити їх зовсім маленькими карапузиками із рум’яними щічками.

Кожен випускник отримав оскар за певні досягнення і потім мав можливість подякувати особисто від себе своїм батькам, учителям, рідним. Їх виступи були  простими і подекуди наївними, але від того ще приємнішими і щемливо ніжними. Емоції переповнювали залу. У багатьох бриніли сльози на очах.

Найбільше овацій викликав перегляд кінофільму, який випускники зняли напередодні свята. То була стрічка про шкільне життя. З екрану на нас дивилися наші учні - милі, привітні, веселі, безтурботні – справжні юні актори. Фільм – прощання зі школою… Чи відчули вони по-справжньому те прощання, чи можливо вони зрозуміють те відчуття через 10-20 років. А сьогодні вони перед нами такі ж веселі і безшабашні, як і на екрані.

Лунають останні акорди пісні, всі випускники на сцені, стоять, взявшись за руки. Вони – єдина шкільна сім’я, шкільні роки об’єднали їх назавжди. Їм не хочеться покидати сцени. Фотографуються  на пам'ять, жартують, дарують усім свої посмішки та позитивні емоції.

Ось усі висипали надвір. Вечірнє небо світило зорями. Кожен випускник запускає свого ліхтарика, як символ щастя та сповнення мрій. Ліхтарики підіймаються все вище і вище, линуть у безвість. Кожен намагається упізнати саме свій. Куди, у який бік  рушив його ліхтарик-путівник. Нікому не хочеться, щоб цей вечір закінчувався. Окриками і свистом проводжають ці нові червоні зірочки, що палали на обрії.

 А потім світанкова зоря покликче наших випускників  у незвідані далі, різнобарв'я життя. Чимось наша школа у цей день була схожа на осіннє дерево, від якого відриваються і відлітають назавжди дев’ять яскравих, неповторних листочків. Щороку вона, як турботлива мати, виховує, навчає, наставляє і випускає у життя своїх дітей…

Дорогі випускники! Запамятайте себе такими молодими, гарними, романтичними, з іскорками довіри до життя, надії на сповнення всіх мрій та сподівань.