День пам’яті жертв Голодомору залишається скорботною датою для багатьох нащадків тих, хто помер від Великого Голоду у 1932-1933 рр. Безумовно, учнівська молодь як найактивніша частина суспільства повинна добре знати і пам’ятати минуле, яким би трагічним воно не було.

З метою виховання у школярів глибокого усвідомлення причин та наслідків геноциду українського народу, у Тритузнянському НВК 21 листопада проводились заходи  до вшанування пам’яті жертв Голодомору. Було проведено загальношкільну годину спілкування у актовій залі «Такого ще земля не знала» з акцією «Засвіти свічку» та хвилиною мовчання, виставку художньої літератури та дитячого малюнку «Голодомор: причини й наслідки».

Учні переглянули уривки кінофільму «Скорботна пам'ять поколінь», було зачитано спогади очевидців про події Голодомору. Бібліотекар Пилипенко В.В. ознайомила учнів з особливим «меню 1932-1933 рр.». Біляк Діана (учениця 9 класу) розповіла вірш «Запали свічку!»

Запали свічку! 

Рік тридцять другий-тридцять третій – дати,

Які нащадкам варто пам’ятати:

Кривавим чоботом Вкраїною терор

Пройшов, приніс страшний голодомор.

Хотіли опустити на коліна.

Вмирала – не здавалась Україна!

Забрали все: ячмінь, пшеницю, жито –

Стогнала, та продовжувала жити.

Не доведи Господь нікому знати,

Як діток убивала рідна мати,

Рятуючи від муки, бо несила

Дивитись, як їх люта смерть косила.

Голодна смерть – пекельна, найстрашніша:

Повільна і жахлива – найлютіша!

Не витримавши, розум утрачали

І навіть людожерами ставали.

Не геноцид хіба?! Мільйони вмерлих!

Та спогади про те хотіли стерти,

Історію життя переписати

І злочин свій надійно приховати.

Але народу пам’ять непогасна

Передає знання нащадкам вчасно,

Щоб спогадів потік невпинно лився,

Щоб жах ніколи той не повторився.

Ви свічку запаліть на підвіконні,

Хай блимає-горить у кожнім домі,

У кожнім серці жевріє свічадо –

Скорботи символ, заповіт нащадкам!

Знайомимося зі спогадами очевидців

Меню 1932-1933 рр.

Перегляд кінофільму

Хвилина мовчання